Творчий вечір-реквієм: «Хай палає свічка Кобзарева!» — ВНЗ "Львівський кооперативний коледж економіки і права"

Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,

Бо ти для мене совість і закон

Л. Костенко

Для кожного з нас - Тарас Шевченко невичерпний і нескінченний. Він кращий від інших, - у ньому наша історія, реальність! Шевченко - це неначе наша рідна кров! Шевченко - це ми з вами. Шевченко - це Україна!

13 березня у коледжі був проведений творчий вечір-реквієм «Хай палає свічка Кобзарева!» з елементами театральних екранізацій. Захід організували викладачі циклової комісії мовних дисциплін (Галина Гасюк, Ірина Москалюк).

 

Метою заходу було – розширити знання студентів коледжу про життя і творчість Великого Кобзаря; сформувати у студентів громадянську культуру та знання, бажання читати твори Т.Шевченка; обговорювати і узагальнювати наукові опрацювання відповідних літературних джерел; розвивати здатність до взаємодії та уміння аналізувати; збагачувати словниковий запас та розвивати творчі здібності,вироблення подальших рекомендацій щодо впровадження набутих знань на практиці, виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної культури. Ідеєю було, відобразити важливі автобіографічні моменти Т.Г. Шевченка на сцені вустами молодих патріотів, акцент на становлення Кобзаря до жіночої долі, проведення чітких паралелей із сьогоденням, демонстрація інсценівок відомих п’єс Українського генія.

У творчому вечорі брали участь студенти та викладачі коледжу. Викладачі коледжу (Галина Гасюк, Олена Маньків, Ірина Москалюк, Наталія Загорбенська, Марія Ільків, Наталія Мозола) читали поезії.

На сьогодні образ Кобзара є символом нації та української державності, єдності українців, символом до чесності, правди, самовираження та внутрішньої свободи, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа.

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі,народжуються нові покоління, але слово Кобзаря — живе і вічне. Вивчаймо та аналізуймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу, серед них — найперший і найголовніший:

   Свою Україну любіть,

   Любіть її... Бо время люте,

   В останню тяжкую минуту

   За неї Господа моліть…